Директива ЄС про криміналізацію порушення санкцій: Огляд та рекомендації для України

Порушення обмежувальних заходів в країнах ЄС вже давно є підставою для притягнення до різних видів відповідальності. Нещодавно найтяжчі порушення санкцій було визнано кримінальним правопорушенням на рівні ЄС і всі держави-члени протягом року зобов’язані гарантувати їх кримінальне переслідування згідно зі своїм національним законодавством. Україна широко адвокує посилення санкційного режиму, боротьбу з його обходом та прагне використання конфіскованих коштів на користь України. Водночас юридична відповідальність за порушення санкцій в Україні фактично не передбачена. Зареєстровані в парламенті законопроєкти мають суттєві недоліки та залишаються нерозглянутими. У дослідженні проаналізовані основні положення нової директиви ЄС та окреслено бачення щодо основних принципів криміналізації порушення обмежувальних заходів в Україні, зокрема:

1. Встановлення в Україні самостійної підстави кримінальної відповідальності за порушення обмежувальних заходів є кричущо необхідним. Це завдання мало і могло бути виконаним щонайменше ще до повномасштабної агресії рф. Існуючі фрагментарні та недостатньо суворі адміністративні та кримінальні засоби не спроможні забезпечити ефективну дію санкцій.

2. Практика демонструє численні випадки порушень санкційного законодавства, а існуючі заходи впливу не мають стримуючого ефекту.

3. Криміналізація порушення обмежувальних заходів має здійснюватися з обов’язковим забезпеченням гармонізації, наскільки це можливо без докорінної зміни існуючих правових інститутів, з директивою ЄС.

4. Завданням мінімум є криміналізація порушень санкцій, передбачених Директивою ЄС. Йдеться головно про найважливіші та найбільш чутливі для підсанкційних суб’єктів обмежувальні заходи – блокування активів та інші санкції фінансового чи економічного (торгівельного) характеру. Криміналізації підлягає також і обхід санкцій, зокрема у визначених Директивою ЄС формах, а також порушення умов ліцензій, якими дозволяється вчинення дій, заборонених санкціями.

5. Порушення інших санкцій може тягнути за собою некримінальні заходи впливу (в межах КУпАП чи заходів, що вживають регулятори). Водночас застосування кримінальних засобів впливу не виключає паралельне використання некримінальних.

6. Криміналізація має стосуватися не лише порушень підсанкційних фізичних осіб чи представників підсанкційних юридичних осіб, але й суб’єктів реалізації санкцій і їх посадових осіб, а також інших (третіх) осіб.

7. Без паралельного внесення змін до Закону «Про санкції» та інших законів і підзаконних нормативних актів криміналізація порушення санкцій породить правові приписи, застосування яких буде якщо не неможливим, то значно ускладненим.

8. Потребує визначеності перелік суб’єктів реалізації санкцій, а також обсяг їх повноважень, у т.ч. й щодо застосування заходів впливу до порушників. У нормативних актах необхідно передбачити кореспондуючі кримінально-правовим нормам обов’язки і заборони різних категорій суб’єктів, порушення яких і створюватиме підставу кримінальної відповідальності.

9. З метою забезпечення дієвості санкційних обмежень, загальної превенції випадків обходу санкцій та створення додаткового джерела для відшкодування шкоди, завданої агресією проти України, необхідно розробити та запровадити спрощену процедуру конфіскації активів в межах кримінального переслідування обходу санкцій.