Найближчим часом Верховна Рада України може ухвалити в цілому законопроєкт №12406, який має стати ключовим кроком у зміцненні санкційної політики держави

Завдяки спільним зусиллям України та її партнерів, санкції стали ключовим інструментом тиску на агресора. Прийнятий у першому читанні законопроєкт №12406 створив основу для ефективного переслідування порушень санкцій та адаптації до Директиви ЄС 2024/1226. Вказаний законопроєкт є результатом річної роботи понад 10 державних органів та недержавного  сектору. У випадку точкового доопрацювання в Парламенті, законопроєкт міг повною мірою врахувати вимоги нещодавно ухваленої Директиви ЄС та найкращі світові практики.

Однак у процесі доопрацювання до другого читання у документ були внесені правки, які значно знижують його ефективність і суперечать міжнародним зобовʼязанням України: 

Встановлюється відповідальність лише за умисне невиконання чи перешкоджання виконанню санкції, тоді як попередня редакція передбачала відповідальність і  за  необережні порушення санкцій (поправка № 26).
 

Директива ЄС 2024/1226 у ч. 3 ст. 3 прямо визначає, що “Держави-члени забезпечують, щоб діяння, перелічені в підпункті (e) пункту 1 цієї статті, становили кримінальний злочин також у разі їх вчинення з серйозної недбалості”, а у §4 преамбули зазначено “Певна поведінка повинна становити кримінальний злочин, навіть якщо вона здійснюється з серйозною недбалістю”. Таким чином, запропонований підхід прямо суперечитиме Директиві ЄС. Насамкінець, відсутність кримінальної відповідальності за необережні порушення санкцій значно ускладнить доказування та зроблять українське законодавство одним з найбільш слабких серед країн-партнерів. Адже необережність криміналізована в ФРН, Австрії, Швеції, Данії, Хорватії, Норвегії, Швейцарії, Литві.

Створюється “лазівка” для виводу активів підсанкційних осіб за допомогою адвокатів (поправка № 363).

Пропонується доповнити Закон “винятком” з санкцій, який поширюватиметься на укладення та виконання договору про надання правової допомоги з особою, до якої застосовано санкцію, водночас порядок оплати таких послуг та методика обчислення розміру винагороди адвокатів буде встановлена на підзаконному рівні. Загалом, такі зміни є потрібними в контексті забезпечення права особи на професійну правничу допомогу, однак слід прямо передбачити, що “виняток” поширюється лише на послуги, які відповідають визначеному розміру винагороди. У випадку, якщо гонорар адвоката більший за цей розмір - це має кваліфікуватись як порушення санкції.

У поточній редакції законопроєкт не передбачає систему дозволів на винятки із санкцій, крім випадків правничої допомоги. Це суперечить підходу ЄС, США, Великої Британії та інших країн санкційної коаліції, де така система є стандартом. Відсутність дозволів:

порушує вимоги acquis ЄС (про що зазначено в скринінгових звітах),
 

створює ризики для прав людини (медицина, освіта, забезпечення побуту тощо),
 

загрожує репутації України та призводить до потенційних рішень ЄСПЛ не на її користь.
 

Наразі дозволи фактично видаються шляхом зміни санкцій (наприклад, кейс “Фрідом Фінанс Україна”). Прозора та врегульована процедура дозволить уникнути зловживань, зробить санкційну політику гнучкою, передбачуваною й узгодженою з інтересами безпеки та економіки.

Частково вирішити це питання могло б врахування поправок № 405, 407, 408, які виключають відповідальність за обхід санкцій за умови отримання дозволу. Однак Комітет відхилив  ці поправки.

У звʼязку з викладеним, українські громадські організації закликають Верховну Раду України в межах постатейного голосування не підтримувати поправки № 26 та № 363, врахувати поправки № 405, 407, 408  до законопроєкту № 12406, задля зміцнення державної санкційної політики, її відповідності підходам ЄС та збільшення тиску на пособників агресії!

Ознайомитись детальніше зі всіма ризиками законопроєкту №12406 та рекомендаціями щодо його удосконалення можна у аналітичній записці.

Джерело: Інститут законодавчих ідей