Іспанія вказує на зростаючу роль Анкари в обході санкцій проти Росії

Іспанський національний суд підтвердив попереднє ув'язнення громадянина Грузії, який був фігурантом міжнародної контрабандної мережі, що використовувала Туреччину як ключовий логістичний центр для маскування реекспорту чутливого промислового обладнання до росії.

Рішення від 14 липня 2025 року проливає світло на те, як турецькі компанії та інфраструктура систематично використовувалися для обходу санкцій Європейського Союзу.

Судові документи показують, що громадянин Грузії, відомий лише під ім'ям Олександр, організував експорт верстата FAGIMA Studio 800, класифікованого як обладнання подвійного призначення, з Іспанії через мережу підставних компаній. Офіційно обладнання було відправлено до Туреччини, але слідчі з'ясували, що його справжнім призначенням була російська компанія Newton-ITM, пов'язана з оборонними секторами Москви.

Щоб приховати передачу, Олександр скористався послугами турецької торгової компанії GERIMEKS ST Global Ithalat Ihracat Ltd. Sti, зареєстрованої як імпортер. Дані турецького торгового реєстру показують, що компанія належить Алі Різі Гюльканату, який, судячи з усього, є політиком, пов'язаним як з правлячою Партією справедливості і розвитку (AKP), так і з головною опозиційною Республіканською народною партією (CHP).

Серед доказів, вилучених іспанською поліцією, були печатки компаній GERIMEKS у Туреччині, GERIMEX у росії та International Engineering & Machine SL (INTEM) в Іспанії. Володіння цими печатками дозволило Олександру підробляти комерційні документи, створюючи враження, що поставки були законним турецьким імпортом, а не перенаправленням до росії.

Повідомлення, вилучені з телефону Олександра, дали слідчим чітке уявлення про турецьке зв'язок. У квітні та травні 2024 року Олександр обмінювався повідомленнями з російськими контактами в Newton-ITM, надсилаючи рахунки-фактури та транспортні документи. Один рахунок-фактура від логістичної компанії показував транспортний контракт на суму 12 000 євро за перевезення верстата зі Стамбула до російського порту Туапсе, а звідти до Москви.

Ці розмови продемонстрували, що Туреччина була не кінцевим пунктом призначення, а транзитним місцем. Товари ввозилися до Туреччини, перепаковувалися як турецький експорт, а потім відправлялися далі до Росії, що дозволяло мережі обходити торгові обмеження ЄС.

Рішення суду показує, як компанії, зареєстровані в Туреччині, забезпечували важливе прикриття для мережі. GERIMEKS в Туреччині та GERIMEX в росії, як виявляється, були дзеркальними компаніями, контрольованими партнерами обвинуваченого. Утримуючи юридичні особи в обох країнах, група створила фальшивий комерційний слід, що ускладнювало митним органам та регуляторним органам виявлення незаконних переказів.

Слідчі дійшли висновку, що Олександр був «справжнім лідером схеми триангуляції», використовуючи Туреччину як проміжний вузол між Іспанією, відправником експорту, та росією, кінцевим одержувачем.

Ця справа підсилює зростаючу стурбованість Європи тим, що Туреччина служить каналом для схем обходу санкцій, які приносять користь Москві. Представники ЄС і США неодноразово попереджали, що турецькі компанії реекспортують товари подвійного призначення, такі як промислове обладнання, електроніка та хімічні прекурсори, які можуть бути перероблені для потреб військової промисловості росії.

У цій справі іспанський суд вказав на роль Туреччини не як пасивної транзитної країни, а як активного ланцюга в ланцюжку поставок, де реєструвалися компанії, підроблялися документи та організовувалися відправлення. Використання корпоративних печаток, пов'язаних з турецькими фірмами, підкреслювало глибину залучення.

Захист Олександра наполягав, що весь експорт відповідав торговим правилам ЄС, що турецькі компанії були законними комерційними партнерами і що обвинувачений не мав контролю над товарами після їх вивезення з Іспанії. Захист також наголосив на поганому стані здоров'я Олександра як підставі для звільнення.

Однак судді дійшли висновку, що документи, наявність турецьких корпоративних печаток та транскордонна координація вказують на навмисний обман. Суд дійшов висновку, що Туреччина відіграла важливу роль у приховуванні справжнього призначення забороненого експорту і що Олександр особисто організував цю схему за лаштунками.

Це рішення ілюструє, як легко турецькі торгові компанії можуть бути втягнуті в мережі, що порушують санкції. Воно викликає питання щодо дотримання Анкарою експортного контролю та того, чи деякі турецькі фірми свідомо прикривають російські закупівлі з повним відома та схваленням президента Туреччини Реджепа Тайїпа Ердогана. 

Тепер, коли Іспанія підтвердила затримання Олександра, очікується, що прокуратура розширить розслідування зв'язків мережі з Туреччиною, що може призвести до більш ретельного вивчення ролі Анкари як лазівки для обходу санкцій в рамках НАТО та ширшої системи безпеки ЄС.

Джерело: Nordic Monitor